5 липня 2025 року ректор Національної школи суддів України Микола Оніщук взяв участь у щорічному XІІІ Міжнародному судово-правовому форумі, організованому газетою “Юридична практика” за підтримки Верховного Суду та провідних юридичних фірм України.

Захід зібрав представників юридичної спільноти – суддів, держслужбовців, адвокатів, науковців, політиків і бізнес-експертів – для обговорення ключових викликів системи правосуддя. Центральною темою заходу стала кадрова криза в судовій системі, що посилилася на тлі війни.

Форум розпочався з відкритого інтерв’ю із Головою Верховного Суду Станіславом Кравченком та заступницею керівника Офісу Президента Іриною Мудрою. Вони презентували Дорожню карту судової реформи на 2025 рік, зосередивши увагу на її ключових пріоритетах.

Під час панельної дискусії, яка стосувалася векторів розвитку системи правосуддя, Микола Оніщук порушив тему кадрового дефіциту та нових підходів до початкової підготовки суддів. Він нагадав, що з 1 січня 2024 року в Україні діє нова система добору – тепер суддя призначається Указом Президента до проходження навчання, а повноваження набуває лише після двомісячного навчання в НШСУ. Це правило стосується кандидатів без попереднього досвіду здійснення правосуддя. Таке рішення було ухвалене Верховною Радою як реакція на кадровий голод у судах та з метою пришвидшення доступу до професії.

Ректор НШСУ наголосив на кількох системних викликах, що виникли внаслідок змін:

– Скорочення тривалості підготовки з 12 місяців до 2-х. Це суттєво ускладнює завдання, адже необхідно у надзвичайно стислі терміни сформувати повноцінного суддю, який не лише знатиме закон, а й володітиме необхідними судовими навичками.

– Воєнний стан і питання безпеки. Проведення усього навчання в традиційному офлайн-форматі стало неможливим, що потребує адаптації освітнього процесу до гібридної форми.

– Непередбачуваність складу навчальних груп. Вона зумовлена новою системою призначення суддів. Якщо раніше набір був централізованим (двічі на рік по 300–330 осіб), то зараз укази Президента можуть призначати суддів різних юрисдикцій одночасно. Це ускладнює логістику формування груп і розробку універсальних програм.

– Кадровий дефіцит серед викладачів. Судді, які раніше активно долучалися до викладання, нині перевантажені розглядом справ. Це створює ризик нестачі викладацького ресурсу для підготовки близько 1800 новопризначених суддів першої інстанції.

У відповідь на нові виклики, НШСУ впроваджує ряд нових рішень та ініціатив. Щорічна підготовка для новопризначених суддів – упродовж перших трьох років, замість чинного правила проходження навчання раз на три роки. Створення у партнерстві з проєктом ЄС “Право-Justice” посібника для призначених суддів, без стажу роботи на суддівській посаді, який допоможе адаптуватися в новій ролі. Запровадження інституту наставництва, коли  новопризначений суддя отримуватиме підтримку досвідченого колеги протягом 1–3 років. Наставників попередньо підготують, а їхня роль буде врахована в системі розподілу справ як додаткове навантаження.

Микола Оніщук також нагадав, що в країнах ЄС мінімальна тривалість підготовки суддів становить 1 рік, максимальна – до 4,5 років. І хоча Україна наразі обрала швидший шлях через об’єктивні потреби, у майбутньому доцільно рухатись до створення інтегрованої системи добору й підготовки, на кшталт французької моделі.

Національна школа суддів України